За дивами до чарівної карпатської казки

2016-11-14

За дивами до чарівної карпатської казки

Українські Карпати фантастичне видовище, а восени – особливо!

Ті, хто не бачив карпатські хребти, не зможе зрозуміти красу, велич, могутність та видовищність цих гір, коли кожна вершина Карпат виблискує червоно-жовтими та сонячно-зеленими кольорами.

Гори поєднують в собі небезпеку та містичність, викликають до себе повагу, завдяки своїй красі закохують в себе кожного, хто ступає у їхні володіння; загрожують кожному, хто їх зневажає і жорстоко карають за неповагу до них.

Кожний похід-сходження є неповторним і особливим для будь якого туриста, але походи восени є вдвічі особливі і незабутні, оскільки залишають після себе вражаючі спогади і дають можливість пережити всі ті хвилюючі миттєвості у згадках про нього.

Саме до цієї незрівняної краси уже третій рік поспіль, на осінніх канікулах, здійснюють подорож учасниками міжрегіонального освітнього проекту «Степові перлини рідного краю» вихованці гуртка ОЦЕНТУМ «Юні охоронці природи», учні Добронадіївської ЗШ І‑ІІІступенів Олександрійського району та учні КЗ «Долинська ЗШ I-III ступенів № 2 ім. А.С.Макаренка Долинської районної ради» Долинського району Кіровоградської області, щоб знову і знову насолодитися карпатською красою, познайомитися з її цікавими природними та історичними об’єктами та й просто оздоровитися, відпочити від повсякденної метушні, набратися неймовірної карпатської енергії та сили.

За сім днів подорожі учасники експедиції відвідали та познайомилися з історичним минулим та сьогоденням міст Мукачево, Берегове та Львова.

Милувались стрімкими гірськими річками та стрункими смереками і буками на скелях Довбуша та біля фортеці Тустань; побували в Національному природному парку «Сколівські Бескиди»; насолодилися красою водопаду р.Кам’янка; купалися в термальних водах м. Берегове; каталися на унікальному Карпатському трамвайчику. Познайомилися із релігійно-духовним життям цієї території – чоловічім Гошівським та жіночім монастирями; наскельним монастирем в селі Розгірче.

Мінеральну воду скуштували у Моршині та відвідали святе джерело у Роковці. Послухали колоритні легендами замку Шенборнів та Паланок.

Хочеться зараз хоч на мить повернутися до Львова, який гостинно зустрів учасників експедиції. Архітектурні шедеври, музеї були поряд з нами і вражали своєю величчю.

Ось пам’ятник Івану Федорову, площа Ринок, палац Любомирських, музей Арсенал, Домініканський костел, собор Святого Юра, Високий замок.

Знайомство з історією пам’ятників Т.Г.Шевченку, Адаму Міцкевичу, Івану Франку, Івану Підкові, Михайлу Грушевському змушує задуматися над історією нашої держави.

Прямуємо до Львівської ратуші, яка вперше була відкрита для відвідувачів ще у 1851 році. Споглядаючи Львів з висоти польоту птаха, хочеться оспівувати красу і велич нашої рідної Батьківщини.

Але, як що ви спитаєте нас, який із пам’ятників архітектури нам найбільше сподобався, ми без вагань скажемо – Оперний театр імені Соломії Крушельницької.

Форми фасаду опери дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.

Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.

Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.

Ми потрапивши до театру, просто заніміли не в силах навіть говорити від вражаючої краси.

Також відвідали палац Потоцьких, збудований у найкращих традиціях французької архітектури, де нині знаходиться збірка живопису Львівської картинної галереї та Будинок Вчених, аналогів інтер’єру якого немає ніде в Україні.

А на завершення екскурсії ми прогулялись однією з найгарніших вулиць австрійського Львова – проспектом Шевченка.

Можна безкінечно довго розповідати про те, що бачили, вивчили та досліджували. Але в народі говорять: «Краще один раз побачити, чим сто раз почути». Тож завітайте до західної України та все побачите на свої очі.

А ми повернулися додому втомлені, але з бажанням і впевненістю знову в наступному році відвідати Карпати.